Тема. Свято Букваря

Мета: формувати інтерес до читання; викликати бажання стати активними читачами; розвивати усне мовлення; вчити дітей бачити і відчувати красу природи; виховувати любов до книги, як джерела знань.

Добрий день, вітаєм вас!

Настає дозвілля час.

В чарівній Квітляндії

Вже чекають нас.

В казку вирушим всі разом,

Перешкоди всі пройдем.

А хто любить сумувати,

Із собою не берем!

Любі гості, мами й тата!

В нас — Букварикове свято.

Добре, що прийшли до нас

У гості в 1-В клас.

Ми всіх гостей вітаємо,

Вам пісні заспіваємо.

І хвалимось, й радіємо,

Бо вже читати вміємо.

Пісня

Сорока. Скре-ке-ке, скре-ке-ке!

Чи ви чули про таке?

У Квітляндію чарівну

Буквар іде, Буквар іде.

Червона Шапочка.

А я - Червона Шапочка,

Із лісу йду здаля.

Перегнала Букваря

І догнала я вовка

Хотілось не спізнитися
На свято.

Вовк.

Коли до школи протоптав

Я перший раз доріжку,

Одержав від учительки

У подарунок книжку.

Її казали шанувати

В обкладинку обгортати,

Читати геть усе із неї,

Бо чарівна вона, мов фея.

Червона шапочка.

Коли я з книжкою здружилася

Навчилася читати,

То стільки радості було,

Що вам й не передати!

Вовче, а де твоя перша книжечка?

Вовк.

Я сховав буквар.

Не віддам його, ось так!

Червона шапочка.

Ну, я тобі зараз покажу.

- У свою корзинку тебе посаджу!

Вовк.

Ой-ой-ой! Краще відпусти,
Я прошу тебе, прости.

Червона шапочка.

Ось давно зробила б так,
Віддавай мерщій буквар!

Вовк.

Добре, добре. Я віддам буквар,
Але нехай діти про цю книжку мені

Що-небудь розкажуть.

Я теж хочу бути розумним.

Беру Буквар в останній раз,

Несу його в просторий клас

Із вдячним серцем Букварю

«Спасибі, друже!» — говорю.

Книжечку першу беру я в руки,

Перший мій друже, перша наука!

Любий букварику! Перша книжка!

Хчадетьея-навіть плакати трішки.

Букв спочатку ми незнали,

мами нам казки читали,

А з тобою подружились —

 і самі читати  навчились!

Разом з тобою ми підростали,

Слово найперше тут прочитали.

Я сторінку останню в Букварі перегорну,

Свого друга на прощання я до серця пригорну.

Букви всі лід «А» до «Я» дуже добре знаю я.

Далі я навчатись буду, а букварик не забуду.

Ти перша книжечка моя,

Тепер читати вмію я,

Багато в світі є книжок,

А ти найперший мій дружок!

Вчитель.

Пограємо в гру-естафету «Похід до бібліотеки». Хто швидше перенесе книжки з одного стільчика на інший.

Вчитель.

Ця книжка знайомить із буквами,

вчить читати. Ось послухай,
яку пісеньку про букви знають діти.

Флора. Ну ось ми і зустрілися,

              мої маленькі добрі друзі!

Я – Королева Флора

Господарка квіткового палацу,

Рада вітати вас у своєму царстві.

І запрошую вас до країни Квітляндії,

Країни краси, зелені, барвів,

Країни ніжності і чарівності.

Моя мати – цариця Природа,

Звеліла бути правителькою цієї країни.

Моє царство – це квіти, зелень.

Розмовляють мешканці квіткової країни

Мовою квітів.

Квіти у моєму саду повідомили,

Що у вас сьогодні букварикові свято.

Але Цар буквар з’явиться лише тоді,

Коли ви відгадаєте мої загадки.

-Росте біла, а подує вітер відлітає.

               (кульбаба)

Стоять у лузі сестрички,

 Золотенькі очі, білі вії.

                    (ромашка)

-Синьоока чарівниця

 Часто в полі в нас вертиться;

 Де вінки вона спліта,-

 Пшениці рідкі й жита.

               (волошка)

-Цвіте синьо, лист зелений,

 квітник  прикрашає, хоч мороз

 усе побив-його не займає.

              (барвінок)

Флора. Молодці! Гарно виконали завдання.

Дівчинка сидить за партою, за куліс чути нявкання.

-       Мурчику, годі нявкати,

-       Я-літеру буду вивчати!

( Чути кукурікання)

- Не клич мене, Петько, облиш!

Я вчитися-буду. А- киш!

(хтось кличе дівчинку)

-       Я кинула ляльку, сиджу і мовчу.

"Ой ніколи гратись, бо літери вчу!

Вчителька.

Олю, а скільки літер ти вже вивчила?

Ой, багато! Аж 33.

Учні.

Нас 33, нас 33 ...

У нас міцна сім’я.

Складаємо нові слова
Від А до Я,

Від А до Я.

Вчитель.

Де ви, друзі, живете?

Звідкіля ви ідете?

Учні.

І великі, і малі,

Ми живем у Букварі.

За морями, за горами,

Кажуть, є така земля

Із усякими дивами,

І це царство Букваря.

В царстві тім живуть всі букви,

Крапка, кома і тире,

Знак питання всіх питає,

Знак окличний всіх вітає.

Але що це? Ось і цар.

Вас вітає сам Букварь.

Буквар. Добрий день у добрий час,

Радий, друзі, бачить вас!

Першу школу я, шукав в окрузі.

На свято чудове мене запросила

королева Флора.

Як чудово тут у вас!

Пісня Букваря

Зайчик. Немає вже літер, вже всі прочитані. Що робити? Я не хочу, щоб свято закінчувалося. А можна я, буду виступати?

Діти. Просимо.

Зайчик. Там живеться мені добре,

Там характер мій хоробрий,

Там я голосно сміюся,

І нікого не боюся!

Я оббігав сто доріг

І на свято ось прибіг,

Бо мої малі зайчата

Хочуть літери вивчати.

І просили дуже вас

Записать їх в перший клас.

Кожен зайчик-побігайчик

Хоче зватись Зайчик – Знайчик,

Кожен має довгі вуха,

Кожен вміє добре слухать.

Флора. То як, дітки, запишемо зайченят у перший клас?

Діти. Запишемо.

Зайчик. Дякую, дуже дякую! Побіжу порадую своїх зайченят!

(До зали вбігає лисичка).

Лисичка. Ой, куди я потрапила?

Флора. На свято до першокласників, але мені здається що тебе не

запрошували.

Лисичка. Я — лисичка, я - сестричка,

Хитрувати маю звичку,

Але тут, на цьому святі

Я не буду хитрувати,

Можу вам допомагати!

Я- лисичка, я - сестричка.

Маю дуже гарну звичку!

Лінуватись не люблю,

-І за це себе хвалю!

Флора. Лисичко, хіба гарно себе вихваляти?

Лисичка. Лінуватись не люблю.

Флора. То ти роботу любиш?

Лисичка. І читати, і писати люблю, і співати.

Флора. То може і нам заспіваєш?

Лисичка. Заспіваю, якщо просите.

Діти. Просимо, просимо.

Пісня лисички

Час непомітно пропливає

Лисичка вже „-Буквар” читає,

Вона схилилась над рядками,

Читає вперше слово «мама»  2 р.

Вона сьогодні у натхненні,

Слова чарівні вийшли в  неї:

« Вкраїно, матінко матусю

Для тебе я старанно вчуся».

Вона читає, гарно пише,

А вітер гілочки колише,

Синіє стрічечка в косиці,

У школі так цікаво вчиться 2 р.

Флора. Ось бачите, діти, і лисичка вже букви вивчила.

Лисичка. А я ще люблю квіти доглядати.

                  Ой побіжу вже час їх поливати.

Вчитель. Ми також любимо квіти.

                  І приготували на свято абетку про них.

                  Ось послухайте.

Ми, українські діти,

Також любимо трави і квіти,

З квітів не тільки букетик

А й створили квіткову абетку.

Флора. Весна-чарівниця, неначе цариця,

Наказ свій послала,

Квіткову абетку, щоб квіти зібрали.

А.

 Я — айстра, хоч сумна, але багата

На різні форми, різні кольори,

Мене з любов’ю прийме кожна хата,

Мене так гріє сонечко згори.

Б.

Я — барвінок синьоокий,

Постелився на всі боки

До травиці, до росиці,

До глибокої криниці.

B.

А я — волошка — простота і ніжність.

Я квітка дуже гарна польова.

В мені краса первинна, юна свіжість.

На мене глянеш — зайві всі слова.

Г.

До мене всіх прикута увага,

Я — гвоздика, квітка-дивина.

Це мужність і сама відвага —

Чоловікам призначена вона.

Д.

Я — дзвіночок, весняний дзвіночок,

Славлю день і співаю веселих пісень.

Я — дзвіночок білосніжний,

Аромат у мене ніжний.

Е.

Я едельвейс, біла зірка Карпат,

Росту на вершинах стрімких, поміж скель голубих,

Де дзюрчить джерело про сніги весняні,

Там, де гори цвітуть, як замріяний сад.

Є

Я євшан – зілля чудодійне,

Є в степу такий полин,

Запах чудодійний маю,

Наших гір, горбів, долин,

Раз дихнеш здоровим будеш,

Рідний край свій не забудеш.

Ж.

Я — чарівна жоржина,

Любить мене кожна людина.

Тепло і ніжність сонце віддавало —

І від тепла сама, як сонце, стала.

З.

Я звіробій-оборонець.

Підносю свої листки до сонця.

 Маю комірки,

 Що нагадують дірки.

 Біля ста хворіб на бій

 Викликає звіробій.

И.

Я підсніжник білий зустрів весну.
Першим ліс пробудив від сну.
З-під снігу мій листочок

До сонця простягну

І ніжна моя квітка

Вітатиме весну.

І.

Ірис біля стежки синіє.
Розрісся кущем на межі.
На сонечку квіти він гріє
І листя — зелені ножі.

К.

Я – рожева конюшина,

Маю на голівці я, віночок

На стеблі – трійчатий листочок,

А на мені комашина,

Що, не дивлячись на ранок,

Їсть солодке на сніданок.

Й.

Я мати-й-мачуха проснулася,

Як крижинки розтопилися, 
Сто сонечок пробилося 
Маленьких золотих. 

Хоч на землi з’явилася
Їх сонячна краса,
Росли і ввись дивилися
На рідні небеса.

Л.

Я лілія водяна,

На блакитних заплавах широких,

Білими глечиками рясно цвіту,

В озері я зранку до ночі

Можу купатися скільки захочу.

М.

Певно, знає з вас усяк,

Хто буває в полі,

Що я,червоний, гарний мак,

Там росту на волі.

Червонію я, в садках.

Н.

Я - незабудка голубенька,

Дуже ніжна і мала,

На лужку при самій річці

Між травою розцвіли

І така я несмілива,

Що усім тепер шепочу тихо:

«Любий друже! Не забудь!»

О.

Орхідея я, у квітнику зросла,

Ніжність моя чарівна!

Доторкнулись квітки невеличкі

До руки, до ротика, до моєї щічки.

П.

Я — пролісок, блакитні очі маю,

Здавна проліском зовусь.

В лісі першим розцвітаю,

Навіть снігу не боюсь.

Р.

Я — ромашка, скромна і біленька.

На полях і в квітнику росту.

В мене серце жовте, золотеньке,

Ціле літо я цвіту, цвіту...

С.

На баштані, поміж динь,

Виріс я — соняшник один.

Я веселу вдачу маю,

Головою всіх вітаю.

Т.

Я — троянда, чудова й незвичайна,

Відтінків, форм і різних кольорів:

Червона, біла, жовта й чайна,

Ну хто б всі кольори перелічив!

У.

Я - кульбабка весняна,

У весняному гайку,
На лужку зеленім

Я сонечком в траві зійшло,

Посміхнулось, розцвіло.

Потім стала білим-білим,

І за вітром полетіла.

Ф.

А я — фіалка синя і вродлива,

Завжди у колі друзів, не сама.

Хоч скромна дуже і сором’язлива,

Та, кажуть, кращої за мене нема!

X.

Я — хризантема, найпізніша квітка

в нашім краю,

Тому на свято йду пізніш за всіх.

Людей зустріла, хоч я їх не знаю,

Але на свято запросила всіх.

Ц.

Я – нарцис жовтий чи білий-

Чарую очі людські.

У зелені з вітром танцюю.

Із небом мелодії ллю.

Ч.

Чорнобривець я пишний, духмяний,

Що до перших морозів не в’яну.

Це про мене матуся співає,

Щоб рідний край не сміли ми забути.

Ш.

Визирнули шафрани із землі чарівні:

Білі, жовті, сині й голубенькі дивні.

Вони радіють і цвітуть завзято

То ж навколо квітів і життя, як свято.

Крокуси з’явились, то ж весна у силі.

Ці найперші квіти дуже серцю милі.

Щ.

Травичка зелена килимком росте,

Вистиле для мене щастя це просте.

Сяду на травичку, квіти навкруги,

І така вже звичка,квітку збережу.

Ю.

Я – тюльпан весняна квітка,

Я – ніжна і дуже красива.

Квітки кращої немає від мене

Мов вогонь палають мої квіти.

Я.

Я півонія розкішна,

Пелюстки ніжні розпускаю,

В мене одяг дуже пишний,

Мене травень в сукню одягає.

Ь.

Ось і кінець. Абетка вся

Нашим діточкам до лиця.

Розпустили голівки квіти

Й посилають всім привіти.

Флора. Ось і абетку квіткову склали

               І враз грамотними стали.

Флора.

Батьки, а зараз слухаємо уважненько —

Для вас завдання не легеньке.

Хто переплутанку швидше прочитає —

На того приз цікавий чекає,

(Переплутанка: «Діти — це квіти. Нехай ростуть

ці чудові квіти, мов здорові і радісні діти»).

Вчитель.

Зібрані разом квіти
Посилають вам привіти.

 Флора. Я дуже рада, що моє квіткове королівство поповнилося квітами,

які сьогодні витримали мої випробування.

Букварик. Що я скажу вам од душі

Мої милі товариші,

Цілий  рік я вас учив

Ви тепер письменні.
Допоміг я вам відкрити
Диво те  чудове.

Спасибі тобі за добру науку,

За паличку першу і першу  букву,

За перше слово і першу казку.

Буквар.

Я перший підручник у вашому житті.

З цікавістю ви вивчили сторіночки мої,

Від букви а до букви я мандрівка була непроста,

А тепер дружити ви діти будете

з Королевою Природи.

Королева Природи.

Потеплішало нині в нас,

Мабуть, гості є у вас?

Я гостям оцим радію,

Від новин цих веселію!

Лисичка. Скажи, Королево,

О, панно прекрасна,

У Природі без Букварика

Чи все тобі ясно?

Королева Природи.

Миле дитятко ,

Любе Лисенятко!

Без Букварика ніяк

Я не можу проживать!

З чого квітка виростає?

Куди пташка відлітає?

В лісі звірі як зимують?

Гнізда де пташки будують?

Щоб усе це добре знать,

Треба літери вивчать.

Тож, Букварик нам потрібний.

Вчитись з нами може здібний!

Пісня

Україна – мов царівна,

Заквітчана в барвінок,

А барвінок зелененький,

Цвіте небом голубеньким.

В Україні барвінковій,

Всі малята веселкові,

Веселенькі і гарненькі,

Українські діти – України неньки.

Пісня: «Україна»

Розцвітає земля 

І дарує красу.

Я цю ніжність у серці

Своїм пронесу.

Хай квітує земля,

Хай квітує земля.

Хай барвінком цвіте

Україна моя!

Цвітом буйним ясніють

Поля і ліси.

Вранці квіточки мріють

У сріблястій росі.

Усі. Ми - український цвіт,

Ми - діти України!

І будемо вчитися повірте нам.

Пісня: «Ми»

Відео "Шкільне життя"